Поки більшість комет поводяться як ледачі туристи — прокидаються лише біля Сонця, щоб розпустити хвіст і швидко зникнути, — 29P/Schwassmann–Wachmann 1 грає за власними правилами. Ця крижана брила діаметром близько 60 кілометрів є одним із найактивніших об’єктів у Сонячній системі. 10 лютого 2026 року вона вкотре довела свій статус, влаштувавши потужний викид, який збільшив її яскравість майже у 100 разів.
Крижаний гейзер у глибокому космосі
Причина такого «вибухового» характеру — криовулканізм. Комета 29P належить до групи кентаврів і мешкає між орбітами Юпітера та Сатурна, на відстані близько 6 астрономічних одиниць від нашого світила. Попри таку віддаленість, сонячного тепла вистачає, щоб розігріти «газований коктейль» всередині ядра. Заморожені чадний газ, метан, етан та пропан під впливом радіації починають випаровуватися, створюючи шалений тиск під міцною крижаною кіркою.
Коли напруга стає критичною, поверхня тріскається, і в космос виривається суміш газу та пилу. Доктор Річард Майлз (Richard Miles) з British Astronomical Association порівнює це з відкорковуванням пляшки теплого шампанського, яку добре потрусили. Під час останнього спалаху яскравість об’єкта підскочила з 13.5 до 11.5 зоряної величини, що зробило його доступним для спостереження навіть у аматорські телескопи середньої потужності.

Спіраль як у равлика
Найцікавіше почалося за кілька днів після вибуху. Астрономи-аматори, зокрема Еліот Герман (Eliot Herman), зафіксували, що хмара викинутої речовини (кома) набула рідкісної спіральної форми, що нагадує мушлю амоніта або равлика. Це сталося через комбінацію двох факторів: наявності кількох активних «вулканічних» жерл на ядрі та його повільного обертання.
Період обертання 29P складає близько 57-60 діб. Коли газ виривається з конкретної точки на поверхні, обертання ядра «закручує» цей потік у просторі, створюючи складну геометричну структуру. За три дні після вибуху кома розширилася з 15 до 45 кутових секунд. Це не просто гарна картинка, а справжня «природна лабораторія», яка дозволяє вченим вивчати внутрішню будову кометних ядер, не відправляючи туди дорогі космічні місії.
Чому це важливо
Комета 29P залишається стабільно активною, здійснюючи до 20 спалахів на рік. Це кидає виклик класичним уявленням про те, наскільки «живими» можуть бути малі тіла на околицях Сонячної системи. Повторні викиди, зафіксовані 15 лютого, свідчать про те, що внутрішні процеси в ядрі тривають, і ми можемо очікувати нових порцій криомагми найближчим часом. Спостереження за подібними об’єктами допомагають зрозуміти, як розподіляються летючі речовини в нашій системі та якими були умови в часи її формування.
Поки природа демонструє нам досконалу механіку «спіральних вибухів» у далекому космосі, людство намагається опанувати логістику ближчих маршрутів. Наприклад, компанія SpaceX змінює курс, фокусуючись на Місяці як на необхідному етапі перед підкоренням Марса. Можливо, колись подібні крижані гейзери стануть для нас джерелом ресурсів, а не лише об’єктом для красивих фото.
Джерело: ixbt.com